МЕЛПЕРОН САНДОЗ®

Інструкція по застосуванню

Виробник, країна: Фарма Вернігероде ГмбХ/Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина/Словенія/Німеччина

Міжнародна непатентована назва: Melperon

АТ код: N05AD03

Форма випуску: Розчин оральний, 5 мг/мл по 200 мл або по 300 мл у флаконах № 1 в комплекті з мірним стаканчиком

Діючі речовини: 1 мл розчину містить мелперону гідрохлориду 5 мг

Допоміжні речовини: натрію кармелоза, кислота лимонна, моногідрат, сорбіту розчин, пропілпарабен (Е 216), метилпарабен (Е 218), ароматизатор Tropic 4285 AV (містить пропіленгліколь), вода очищена

Фармакотерапевтична група: Нейролептики

Показання: Дисомнія, стан сплутаності свідомості, психомоторне збудження, ажитація, особливо:
– у психічно хворих пацієнтів літнього віку;
– у хворих з неврозами, психозами, олігофренією, деменцією, зумовленою органічними ураженнями головного мозку (якщо транквілізатори не можна застосовувати через непереносимість або ризик розвитку залежності);
– у хворих на алкоголізм.

Умови відпуску: за рецептом

Терміни зберігання: 3 роки

Номер реєстраційного посвідчення: UA/5405/02/01



Інструкція

для медичного застосування препарату

 

МЕЛПЕРОН САНДОЗ®

(МELPERON SANDOZÒ)

 

Склад:

діюча речовина: мелперону гідрохлорид;

1 мл розчину містить мелперону гідрохлориду 5 мг;

допоміжні речовини: натрію кармелоза, кислота лимонна, моногідрат, сорбіту розчин, пропілпарабен (Е 216), метилпарабен (Е 218), ароматизатор Tropic 4285 AV (містить пропіленгліколь), вода очищена.

 

Лікарська форма. Розчин оральний.

 

Фармакотерапевтична група.

Антипсихотичні препарати. Похідні бутирофенону. Код АТС N05A D03.

 

Клінічні характеристики.

Показання.

Дисомнія, стан сплутаності свідомості, психомоторне збудження, ажитація, особливо:

–      у психічно хворих пацієнтів літнього віку;

–      у хворих з неврозами, психозами, олігофренією, деменцією, зумовленою органічними ураженнями головного мозку (якщо транквілізатори не можна застосовувати через непереносимість або ризик розвитку залежності);

–      у хворих на алкоголізм.

 

Протипоказання.

Підвищена чутливість до мелперону, інших бутирофенонів або до будь-якої з допоміжних речовин; гостра інтоксикація і коматозні стани, спричинені алкоголем, опіатами, снодійними та іншими психотропними препаратами, що знижують активність центральної нервової системи (нейролептики, антидепресанти, солі літію), тяжка печінкова недостатність, злоякісний нейролептичний синдром в анамнезі, вроджена непереносимість фруктози.

 

Спосіб застосування та дози.

Дозу препарату слід відкоригувати з урахуванням індивідуальної переносимості, віку і маси тіла пацієнта, а також типу і тяжкості клінічної картини захворювання. Основний принцип, яким при цьому має керуватися лікар – це максимально можливе зниження дози і зменшення тривалості лікування.

Для отримання слабкого седативного і переважно анксіолітичного ефекту, що супроводжується поліпшенням настрою, зазвичай препарат застосовують у дозі 20-75 мг на добу. Для досягнення більш вираженого седативного ефекту можна ввечері прийняти більшу дозу препарату.

Для пацієнтів з ажитацією і сплутаністю свідомості початкова доза препарату становить 50-100 мг на добу. У разі необхідності дозу можна підвищити протягом кількох днів до 200 мг на добу. При деяких тяжких станах ажитації і сплутаності свідомості, асоційованих з агресивністю, а також ілюзорними та галюциногенними станами добову дозу препарату можна підвищити до максимальної – 400 мг.

Спосіб та тривалість застосування.

Добову дозу препарату слід розподілити на кілька прийомів. Наприклад, добову дозу 200 мг (40 мл) приймати по 20 мл 2 рази на добу; добову дозу 300 мг (60 мл) розподілити на 3 прийоми по 20 мл; при добовій дозі 375 мг (75 мл) препарат приймати 3 рази по 20 мл і 1 раз 15 мл.

Необхідну кількість розчину можна відміряти за допомогою мірного стаканчика з належною розміткою.

Разову дозу краще приймати з їжею та, особливо у разі необхідності одержання седативного ефекту, перед сном. Не можна приймати препарат з кавою, чаєм або молоком.

Тривалість застосування препарату зазвичай не обмежується. Необхідні антипсихотичні ефекти іноді можуть не виявлятися протягом 2-3 тижнів терапії. Надалі залежно від індивідуальної реакції хворого дозу можна знижувати.

При одночасному застосуванні препаратів літію дози обох лікарських засобів мають бути якомога нижчими.

 

Побічні реакції.

Препарат у терапевтичних дозах зазвичай не впливає або мінімально негативно впливає на функції дихання, кровообігу, травлення, сечовипускання і функції печінки.

З боку серцево-судинної системи: дуже рідко – артеріальна гіпотензія, ортостатична дисрегуляція,  рефлекторне підвищення частоти серцевих скорочень, аритмія, подовження інтервалу QT на ЕКГ; в окремих випадках спостерігалася шлуночкова тахікардія типу torsade de pointes. Лікування мелпероном у таких випадках слід припинити.

З боку нервової системи: підвищена втомлюваність (на початку лікування), головний біль, порушення типу мимовільних рухів (екстрапірамідні розлади), що можуть проявлятися у формі ранньої дискінезії (спастичний прикус язика, спазм м’язів глотки, окообертальні кризи, кривошия, ригідність м’язів шиї, спазм щелепних м’язів), синдром Паркінсона (тремтіння, ригідність), акатизія (гіперкінезія). Інколи простежувався тимчасовий зв’язок між виникненням ранньої дискінезії і прийомом мелперону. Однак в усіх цих випадках одночасно з мелпероном або перед ним приймали інші лікарські засоби, для яких встановлена здатність спричиняти подібний побічний ефект.

З боку травного тракту: ксеростомія (сухість у роті), запор, нудота, блювання, діарея, відсутність апетиту.

З боку гепатобіліарної системи:  рідко – минуще підвищення активності печінкових ферментів, погіршення відтоку жовчі (внутрішньопечінковий холестаз), жовтяниця.

З боку шкіри: рідко –  алергічні реакції на шкірі (екзантема).

З боку крові та лімфатичної системи: рідко – лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія; дуже рідко – агранулоцитоз.

З боку репродуктивної системи: в окремих випадках можливий розвиток дисменореї, галактореї, гінекомастії, статевої дисфункції.

Інші: дуже рідко, особливо при лікуванні нейролептиками у високих дозах, можуть виявляти потенційно летальний злоякісний нейролептичний синдром (з температурою вище 40 °С, ригідністю м’язів, вегетативною декомпенсацією з тахікардією і артеріальною гіпертензією, пригніченням свідомості аж до коматозного стану), при якому слід негайно відмінити препарат. Як і при передозуванні, при цьому побічному явищі необхідно вжити екстрених медичних заходів.

Не можна виключити появу таких симптомів як порушення терморегуляції, порушення акомодації, порушення сечовипускання, порушення функції нюху через закладеність носа, підвищення внутрішньоочного тиску, збільшення або втрата маси тіла.

Як і при застосуванні інших седативних психотропних препаратів, при прийомі мелперону існує ризик розвитку тромбозу вен нижніх кінцівок і таза, що необхідно враховувати при іммобілізації, постільному режимі та/чи схильності до цього побічного явища.

Не можна виключити появу вираженої гіпонатріємії.

Пропілпарабен (Е 216) та метилпарабен (Е 218) можуть спричиняти реакції підвищеної чутливості (алергію), навіть відстрочені.

 

Передозування.

 Через великий діапазон терапевтичних доз мелперону інтоксикацію виявляють лише при значному передозуванні. У разі передозування відзначалися не всі нижченаведені симптоми, але не можна виключити будь-який з них, пов’язаний з профілем дії препарату.

Симптоми інтоксикації: сонливість аж до стану коми, іноді збудження та деліріозна сплутаність свідомості; антихолінергічні ефекти (помутніння зору, напади глаукоми, порушення перистальтики кишечнику, затримка сечовипускання); серцево-судинні (артеріальна гіпотензія, тахікардія/брадикардія, шлуночкова тахіаритмія, серцева недостатність і недостатність кровообігу); гіпертермія або гіпотермія; тяжкі екстрапірамідні розлади (гострі дискінетичні або дистонічні симптоми, язико-глотковий синдром, спазми зору, спазми глотки або гортані); поодинокі порушення дихальної функції (ціаноз, пригнічення дихання, зупинка дихання, аспірація, пневмонія).

Лікування. Терапія симптоматична і базується на загальних принципах лікування інтоксикацій, але має певні особливості внаслідок швидкої абсорбції. Промивання шлунка ефективне лише у разі ранньої постановки діагнозу; форсований діурез або діаліз малоефективні; при тяжких екстрапірамідних симптомах застосовують протипаркінсонічні засоби, наприклад, біпериден внутрішньовенно; спазму м’язів глотки можна запобігти інтубацією або застосуванням м’язового релаксанта короткої дії; при артеріальній гіпотензії для запобігання парадоксального підвищення тиску слід застосовувати препарати, подібні до норепінефрину (норадреналіну), і не можна призначати препарати, подібні до епінефрину (адреналіну); агоністи бета-адренорецепторів не можна приймати тому, що вони спричиняють вазодилатацію; антихолінергічні симптоми можна лікувати за допомогою введення фізостигміну саліцилату (1-2 мг внутрішньовенно; можливе повторне введення), однак загальноприйнятий режим дозування не рекомендується з огляду на виникнення серйозних побічних реакцій.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Досвід застосування мелперону у період вагітності обмежений, тому препарат не призначають у цей період. Годування груддю під час лікування препаратом необхідно припинити.

 

Діти. Препарат не застосовують дітям до 12 років.

 

Особливості застосування.

Препарат слід застосовувати з особливою обережністю при:

– захворюваннях серця (навіть на початкових стадіях);

– нефармакогенних симптомах хвороби Паркінсона;

– вираженій артеріальній гіпотензії або ортостатичній дисрегуляції;

– кількісних змінах з боку периферичної крові (лейкопенії, тромбоцитопенії);

– пролактинзалежних пухлинах, наприклад, пухлинах молочних залоз.

Запобіжні заходи для пацієнтів із групи ризику

При лікуванні хворих літнього віку з деменцією, які застосовують типові препарати антипсихотичної дії, дещо зростає ризик летального наслідку, що треба враховувати при терапії мелпероном.

Мелперон слід призначати з обережністю хворим літнього віку з деменцією, які застосовують деякі нестандартні препарати антипсихотичної дії, оскільки спостерігалось трикратне збільшення ризику небажаних явищ з боку судин головного мозку. При появі ознак інсульту (раптова релаксація,

 

 

ригідність обличчя, рук або ніг, порушення мовлення або зору) слід негайно припинити прийом мелперону та призначити відповідну терапію.

Є повідомлення про випадки венозної тромбоемболії (ВТЕ) у пацієнтів, які застосовують антипсихотичні засоби, тому до початку терапії мелпероном слід проаналізувати наявність факторів ризику розвитку ВТЕ та вжити відповідних профілактичних заходів.

Мелперон виявляє протисудомні властивості, однак у клінічних умовах не знижує поріг судомної готовності головного мозку, тому його можна застосовувати пацієнтам з епілептичними нападами в анамнезі тільки у комплексі з протисудомними препаратами.  

Пацієнтам літнього віку лікування слід проводити з обережністю через більш високу чутливість до лікарських засобів. Часто буває достатнім прийом низьких доз.

При прийомі препарату у високих дозах, а також залежно від індивідуальної реакції організму  можливі порушення типу мимовільних рухів (екстрапірамідні розлади), що можуть проявлятися у формі ранньої дискінезії, симптомів хвороби Паркінсона, а також акатизії (гіперкінезії). Ранню дискінезію і симптоми хвороби Паркінсона контролюють шляхом зниження дози препарату та/або застосування антихолінергічних антипаркінсонічних препаратів. Після відміни нейролептика ці симптоми повністю зникають. Лікування акатизії ускладнене. На першому етапі можна знизити дозу препарату, якщо цього недостатньо, застосовують терапію седативними засобами, біпіриденом, снодійними препаратами або блокаторами бета-адренорецепторів.

В окремих випадках повідомлялося про виникнення пізніх дискінезій, пов’язаних із застосуванням мелперону разом з іншими лікарськими засобами, що потенційно здатні  їх спричиняти.

Ризик виникнення пізніх дискінезій, особливо їх необоротності зростає залежно від тривалості терапії та дози нейролептиків. До їх розвитку більш схильні пацієнти літнього віку, особливо жінки, однак пізні дискінезії можуть також розвиватися навіть після короткочасного лікування, а також при застосуванні малих доз препарату. Лікування нейролептиками спочатку може маскувати симптоми пізніх дискінезій, що починають проявлятися після відміни лікарського препарату.

До початку лікування мелпероном необхідно провести аналіз показників периферичної крові (включаючи розгорнуту формулу крові і кількість тромбоцитів). При відхиленні отриманих значень від норми лікування мелпероном можна проводити лише  при постійному контролі системи крові.

У пацієнтів з кардіопатією через певні інтервали часу необхідний моніторинг ЕКГ з огляду на повідомлення про можливість виникнення аритмії.

Пацієнта необхідно інформувати про неприпустимість самолікування аналгетиками у разі наявності гарячки, гінгівіту і стоматиту, фарингіту, ангіни, а також грипоподібних симптомів, особливо при їхньому виникненні протягом перших 3-х місяців після початку лікування препаратом. При виникненні вищезазначених захворювань та симптомів пацієнту слід терміново повідомити про це лікаря.

При наявності порушень функції нирок, печінки або кровоносної системи в анамнезі мелперон слід застосовувати з обережністю з регулярним моніторингом відповідних функцій.

Поява високої температури та ригідності м’язів можуть свідчити про виникнення злоякісного нейролептичного синдрому, що часто неправильно діагностують як кататонічну шизофренію. Оскільки у цьому випадку повторне застосування нейролептиків потенційно небезпечне, особливого значення набуває диференціальна діагностика (медичний анамнез, тест на ригідність, гарячку, а також збільшення активності креатинкінази у сироватці крові або сечі).

Інформація для хворих на цукровий діабет

5 мл препарату містять 0,56 г сорбіту, з якого утворюється 0,14 г фруктози, що еквівалентно приблизно 0,05 обмінної вуглеводної одиниці.

Сорбіт може чинити легку проносну дію.

 

 

 

 

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі  з  іншими механізмами.

Під час  лікування слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами, оскільки можливе виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової системи.

 

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Одночасний прийом етанолу і мелперону може призвести до потенціювання ефекту етанолу.

Комбіноване застосування з лікарськими препаратами, що пригнічують центральну нервову систему (снодійні, аналгетики, інші психотропні препарати, антигістамінні засоби), може призвести до підвищення седативного ефекту або пригнічення дихання. Прийом препарату у комбінації з трициклічними антидепресантами може призвести до взаємного потенціювання ефекту.

Ефект антигіпертензивних лікарських засобів може бути підвищений при поєднаному прийомі з мелпероном.

Одночасне застосування з антагоністами допаміну (наприклад леводопа) може призвести до послаблення ефекту агоніста допаміну.

Комбіноване застосування нейролептиків та інших антагоністів допаміну (наприклад метоклопраміду) може призвести до збільшення вираженості екстрапірамідних побічних ефектів.

При одночасному застосуванні мелперону з лікарськими засобами антихолінергічної дії (наприклад з атропіном) можливе посилення антихолінергічних ефектів. Це може проявлятися у вигляді дизопії (порушення зору), підвищення внутрішньоочного тиску, ксеростомії (сухість у роті), підвищення частоти серцевих скорочень, запору, порушення сечовипускання, слиновиділення, утруднення мови, часткової амнезії і зниження потовиділення. Вираженість ефекту мелперону можна зменшити внаслідок зниження абсорбції у травному тракті.

Бутирофенони можуть утворювати комплекси з кавою, чаєм і молоком, що погано розчиняються і внаслідок цього всмоктування препарату утруднюється.

Хоча при прийомі мелперону спостерігається тільки відносно невелике і короткочасне підвищення концентрації пролактину, ефект інгібіторів пролактину, таких як гонадорелін, може бути ослаблений. Подібної взаємодії з мелпероном дотепер не виявляли, але цілком виключити її не можна.

Незважаючи на те, що взаємодії мелперону з нижченаведеними лікарськими засобами дотепер не відзначали, цілком виключити їх не можна через наявність у нього альфа-адренергічного ефекту.

Стимулятори амфетамінового типу можуть знижувати  антипсихотичну дію мелперону.

Епінефрин (адреналін) – можливе виникнення парадоксальної гіпотензії, тахікардії.

При одночасному застосуванні з мелпероном можливе послаблення ефекту фенілефрину.

Одночасний прийом мелперону та допаміну може призводити до антагоністичної дії на периферичну вазодилатацію (наприклад ниркової артерії) або, у разі високої дози допаміну, вазоконстрикцію.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.

Мелперону гідрохлорид належить до групи бутирофенонів та проявляє характерну для препаратів цієї групи нейролептичну активність. Бутирофенони блокують допамінові рецептори і таким чином зменшують ефекти нейромедіатора допаміну. Ступінь зв’язування мелперону з D2-рецепторами майже у 200 разів менший, ніж галоперидолу. Поряд з допамінергічними властивостями мелперон також має виражену антисеротонінергічну дію.

При прийомі мелперону спостерігається дозозалежна афективна релаксація з тенденцією до зменшення сонливості. Антипсихотичний ефект відносно впливу на галюцинації, марення та аутизм виявляється тільки при прийомі високих доз препарату.

Крім зазначених основних ефектів, типових для нейролептиків з низькою активністю, мелперон може також спричиняти міорелаксацію та антиаритмічну дію. 

На противагу іншим нейролептикам, мелперон у терапевтичних дозах не впливає на поріг судомної готовності головного мозку. Незначне зростання цього порога, імовірніше, може відбуватися у разі застосування мелперону гідрохлориду у середніх  терапевтичних дозах.

Вплив мелперону на екстрапірамідні моторні функції незначний.

Фармакокінетика.

Після перорального застосування мелперон швидко і повністю всмоктується і піддається інтенсивному метаболізму при першому проходженні через печінку.

Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1-1,5 години після прийому препарату. 

При підвищенні дози спостерігається нелінійне збільшення максимальних концентрацій мелперону у плазмі крові, що, вірогідно, пов’язане з  особливостями метаболізму у печінці.

Ступінь зв’язування з білками плазми крові становить 50 % (18 % – сироватковий альбумін).

Прийом їжі не впливає на абсорбцію препарату і рівень його концентрації у крові.

Мелперон швидко і майже повністю метаболізується у печінці. 5-10 % активної речовини виводиться нирками у незміненому вигляді. Період напіввиведення після одноразового прийому становить приблизно 4-6 годин. При повторному застосуванні цей показник зростає приблизно до  6-8 годин.

На відміну від інших похідних бутирофенону, метаболізм мелперону не змінюється під впливом індукторів печінкових ферментів, таких як фенобарбітал, фенітоїн, карбамазепін.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: прозорий безбарвний або злегка жовтуватого кольору розчин з фруктовим запахом.

 

Термін придатності. 3 роки.

 

Умови зберігання.

Зберігати  при температурі не вище 25 °С.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Після відкриття флакона розчин зберігає свої властивості протягом 8 тижнів.

 

Упаковка.

По 200 мл або по 300 мл розчину у флаконі; по 1 флакону в комплекті з мірним стаканчиком у картонній коробці.

 

Категорія відпуску. За рецептом.

 

Виробники.

Фарма Вернігерод ГмбХ, Німеччина/Pharma Wernigerode GmbH, Germany;

Салютас Фарма ГмбХ, Німеччина/Salutas Pharma GmbH, Germany.

Місцезнаходження.

Дорнбергсвег, 35, 38855 Вернігерод, Німеччина/Dornbergsweg, 35, 38855 Wernigerode, Germany;